Консультує психолог: як знайти себе

Пошук себе в житті, те до чого ми прагнемо та те, що робить нас щасливими. Про те, як знайти себе в житті, знає наша головна героїня рубрики «Консультує психолог», психологиня, арт-терапевтка — Ірина Шарварі. Саме вона розповідатиме ужгородцям про корисні речі в психології, які допоможуть вам стати кращими.  Адже здорова психіка, є запорукою щасливого життя. 

«Якщо ви не можете знайти себе, зупиніться і пригадайте: де ви бачили себе востаннє? Можливо, ви все ще там»

В останні роки великої популярності набула тема саморозвитку і пошуку себе. Тема настільки популярна, що інколи починає нагадувати одержимість. Можливо, так сталось тому, що із розширенням інформаційних можливостей, доступності психотерапії і навчання в дорослому віці, а також великої кількості мотиваційних книг і історій людей, які кинули все і досягли успіху, люди все частіше подумують про те, щоб змінити рід занять.

Тут я закликаю вас не кидати все одразу і не піддаватись на так званий «ефект того, хто вижив» (це коли на сотні історій невдач є одна зі щасливим кінцем, однак вона єдина, яку ми чуємо). Та якщо вас переслідує відчуття, що ви живете не своє життя і ви в пошуку того заняття, яке буде приносити і дохід, і радість, то давайте рухатись поступово.

Для початку розберемось: як формується наше знання про себе?

В дитинстві всю інформацію про себе ми отримуємо від батьків та інших дорослих. Так формується наше перше уявлення про те, які ми є. І воно у великій мірі залежить від того, чи були оточуючі доброзичливими до дитини. Чи хвалили і підмічали успіхи.

Так ми можемо дізнатися, що талановиті і розумні, або, навпаки, бездарні, ліниві і дурні. І тут йдеться не про дитину, а про ставлення дорослих, їхні установки, знання дитячої психології тощо. Однак дитина ще не здатна цього усвідомити, не вміє фільтрувати інформацію, тому всі слова значимих людей сприймає за чисту монету. Вона може сердитись і протестувати, але вони все одно в’їдаються, мов іржа.

Саме з цими чужими установками щодо себе вже дорослі люди приходять в терапію. 

Йдемо далі.

Підростаючи, знання про себе ми отримуємо практичним шляхом. Наприклад, пробуючи різні види діяльності: спорт, навчання, малювання, музика, танці... Чим більше – тим краще (не все одночасно, звісно). Адже тільки спробувавши щось, можна відчути, твоє це заняття, чи ні. На цьому етапі також величезне значення має те, чи підтримали дорослі маленьку людину. Враховували її зацікавлення, чи водили туди, куди на їхню думку треба або й не водили взагалі.

У підлітковому віці люди вже більш-менш мають уявлення про те, що їх цікавить. Але тут велике значення відіграє підлітковий максималізм, розмите бачення дорослого життя і незавершена сепарація від батьків. 

При виборі професії і навчального закладу буває так, що діти обирають шлях, який їм вказали. А буває, що вони чинять наперекір. І перше і друге не є зрілими рішеннями, а зумовлені зовнішніми факторами.

Звичайно, є люди, які ще з дитинства чітко знали, ким хочуть стати. Щиро захоплююсь. Але якщо ви, як і я, до таких не належите, не коріть себе: ми часто обираємо професію ще до того, як мозок повністю сформується. Тому не всі з першого разу попадають в ціль. Але ваші знання і навички не марні. І те, чому ви вже навчились, точно ще згодиться.

Як йшлося в жарті вище, пригадайте, де і коли ви, фігурально, бачили себе востаннє щасливими і на своєму місці? Що це було за заняття?

Ми живемо у час, коли базові знання з певних професій можна здобути, не виходячи з дому. Тож не варто одразу оплачувати дорогезні курси. Дайте собі можливість спробувати кілька безкоштовних варіантів, перш, ніж йти навчатись далі.

Пам’ятайте: хотіти змінити рід занять в будь якому віці – нормально. Також нормально не хотіти цього. Будьте чесними з собою. Це ваше життя і вам вирішувати. Не женіться за модою, а прислухайтесь до себе.

Частіше запитуйте себе:

— Я це зараз роблю, тому що хочу, чи мушу?

— Це заняття наповнює, чи спустошує мене?

— Я пам’ятаю, заради чого я це роблю?

— Це був мій вибір?

— Що б зараз порадувало мене, якби я був/була своїм найкращим другом?

— Що я роблю, чим цікавлюсь, навіть коли втомлений/втомлена і не маю сил?

Щиро бажаю вам удачі на цьому шляху.

Статтю підготувала: Психологиня, арт-терапевтка — Ірина Шарварі