Консультує психолог: синдром людини «невидимки»
-
-
>
-
>
-
>
1953
Чи траплялись вам люди-невидимки? Можливо, ви просто їх не помітили? В сьогоднішній рубриці «Консультує психолог», психологиня, арт-терапевтка — Ірина Шарварі розповість вам про синдром «невидимки». Саме вона ділиться з ужгородцями про корисні речі в психології, які допоможуть вам стати кращими. Адже здорова психіка, є запорукою щасливого життя.
Отже, люди з синдром «невидимки».
Їх не помічають вчителі, викладачі і роботодавці. До них останніх підходять офіціанти і продавці, і якщо комусь забудуть принести замовлення, то здогадайтесь, кому саме. Таким людям нелегко попросити зупинитись водія в маршрутці, пожартувати в компанії, або подати ідею на робочій нараді. В результаті, жартують і подають ідеї інші люди, а невидимки, у поганому настрої ідуть кілька лишніх зупинок додому (попросити зупинитись на своїй у них так і не вистачило духу).
Як не виростити свою дитину невидимкою? І що робити, якщо ви впізнали себе у абзаці вище?
«Хороших дітей має бути не видно і не чути» - повідомляють дорослі. Послання, що заганяє у пастку. Ти або хороший і майже не існуєш, або стаєш видимим, а значить поганим. Скоріше за все, батьки чи інші значимі дорослі не хотіли нічого поганого, просто втомились від шуму. Однак чим частіше і сильніше звучить це послання, тим більший вплив воно матиме на подальше життя дитини. І таких послань може бути безліч. Від на перший погляд невинного «скромність прикрашає» (між скромністю і непомітністю є різниця, пам’ятайте про це) до жахливого «краще б ти не народжувався».
Якщо батькам потрібна виключно зручна дитина, якщо практикуються покарання «під гарячу руку», якщо дитяча творчість висміюється і обезцінюється… І ще купа різних «якщо», які в своїй сумі дають один результат: бути помітним для дитини стає небезпечним.
Тож якщо ви хочете виростити впевнену в собі дитину, яка в дорослому віці не боятиметься просити про підвищення на роботі чи виступати з доповіддю, - постарайтесь організувати їй безпечний простір. Цікавтесь нею, її інтересами, планами і мріями. Будучи видимою для Вас їй легше буде бути видимою для інших.
А як навчитись бути видимим дорослому?
— Підберіть ті практики боротьби зі стресом, що підходять особисто Вам. Будь яка зміна звичної поведінки – стрес для організму, а отже, Вам буде потрібно вміти його нейтралізувати. Добре підійдуть, наприклад, дихальні вправи.
— Знайдіть собі заняття до душі. Хобі, від якого у Вас радісно горять очі. Навіть сама невпевнена в собі і непомітна людина змінюється на очах, якщо говорить про справу, яку любить.
— Частіше посміхайтесь і звертайте увагу на інших людей. Привітна усмішка викликає симпатію, а щира увага її закріплює.
— Пробуйте знову і знову. Не сумуйте, якщо не все вдається одразу. Будь який новий навик потребує неодноразових повторень.
— Подумайте про те, від яких уявних небезпек вас захищає невидимість та подивіться, як іще ви можете від них захиститись. Приміром, від страху негативної оцінки чудово допомагає дуже обмежити коло людей, на думку яких ви звертатимете увагу.
Зверніться до психолога чи психотерапевта. Досвід видимості у терапевтичному процесі може стати основним рушієм позитивних змін у житті.
