Діана Фуско: про погляд, що надає поштовх, а іноді - відштовх
-
-
>
-
>
-
>
2052
28, але погляд не більше - 22. А тому що «щирість» каже розпочинати з початку, іноді не поставивши крапку в кінці. Ловити бажання, це не завжди зловити результат. І кожен вкладе тут свій контекст. І тоді розпочинається загадка. Коли сідаєш і можеш дозволити собі втратити кількість думок в голові. Ти забуваєш про моменти, але ти у «моменті». Зупинка випити із собою каву «тет-а-тет». Це так близько від себе, але випити каву з сусідом набагато швидше. У вас абсолютно різні думки, позиції, бачення, але кава п’ється частіше.
Ти і ти. Тоді не має цільових ідей, планів чи вимушених результатів. Ти відпускаєш, але запускаєш процес внутрішньої реалізації. Ти мало говориш речень, але у своєму таємному світі тобі так багато говориться. Думки. Думки. Думки. Часто вони залишаються на рівні думок. І це повір прекрасно. Адже ти єдина людина, яка бачить свій «ексклюзив».
Погляд, що надає поштовх. Поштовх до дій, вчинків, додаткових ресурсів. Обмежених емоцій, іноді пауз або закінчення. Закінчення - у кращому випадку. Так складається в житті, що коли ми чуємо про закінчення, то у нас автоматично вибудовується щось негативне. Але, варто пам’ятати, що у кожному закінченні є початок – продовження.
Цінно, що ти залишиш в останньому реченні. Чи буде там підсумок, чи буде там теза, чи можливо «знак питання», а можливо ти закладеш туди хороший відгук. Це все дуже відносно.
А іноді – відштовх. І його не треба боятися. Ми звикли боятися негативних слів, емоцій, вчинків. Тут меню широке. Не завжди «неприємний» досвід – це за щось. Мені здається – це для чогось. Щоб ти міг розуміти більше, але тебе розуміти чи любити за це більше ніхто не буде. І чекати цього не потрібно. Хоч так хочеться, щоб люди, а особливо «свої» люди нас розуміли. Якщо ти розумієш себе, то зрозумієш, що інші не відчують, те, що відчуваєш ти. Адже ти особливий, і ця ситуація обрала тебе. Як зараз модно говорити – «це мій виклик». Ти прожив, відчув, доторкнувся. І пішов далі.
Погляд, що надає поштовх, а іноді – відштовх!
Пам’ятаймо, що усі дороги ведуть до себе. І це найцінніше, що у нас всіх є.
Життя!
