В Ужгороді діє унікальний проєкт, який протидіє абортам

06 Жовтня 2021, 14:37
Фото з місця події 1110
Фото з місця події

Православна Церква вважає аборти вбивством і страшним гріхом, тому вітає будь-які заходи, що можуть призвести до зниження їх числа. В даний час світське суспільство лояльно ставиться до такого питання як аборти. На його думку «жінка має право сама розпоряджатися своїм тілом». Однак ця логіка кульгає на обидві милиці, оскільки зачата дитина вже не є плоттю батька й матері, це повноцінна окрема людина. Вона не вчинила ніякого злочину, вона не заслужила смерті.

Багато жінок, які вирішили перервати вагітність, керуються економічними причинами – відсутність грошей, роботи, чоловіка штовхають їх на страшний гріх дітовбивства. Щоб допомогти майбутнім мамам впоратися з цією проблемою, у Мукачівській єпархії Української Православної Церкви був організований благодійний соціальний проект «Я ХОЧУ ЖИТИ», покликаний допомогти жінкам не тільки в перші дні, тижні й місяці після пологів, але й ще під час вагітності прийняти єдине вірне рішення при сумнівах – подарувати дитині життя.

Анатолій Молнар – головний редактор проекту «Я ХОЧУ ЖИТИ», студент ІІ курсу Почаївської духовної семінарії, журналіст, письменник розповів Телеграм-каналу «Вітраж інформ», як у Мукачівській єпархії протидіють абортам:

– Як і коли народилася ініціатива протиабортного проекту «Я ХОЧУ ЖИТИ»?

– Сама ідея нашого проекту належить головному координатору протоієрею Василію Алексію, у якого давно був намір об’єднати зусилля над створенням  подібного гурту. Однак минуло чимало часу молитви, натхненних думок і визрівання самої суті протиабортної діяльності. І, нарешті, у червні 2018 року це вдалося здійснити!

У мене ініціатива взяти участь у проекті виникла завдяки Божому Промислу. Ми зустрілись з журналісткою Ольгою Палош після недільної Літургії, вона розповіла про ідею проекту, я запропонував свої якісь думки, як донести до людей таку важливу інформацію. І вже за кілька тижнів мене взяли на посаду головного редактора проекту.

Небайдужі люди, в основному парафіяни храму Почаївської ікони Божої Матері міста Ужгорода, де створено і діє проект, розуміли кризовий стан по абортах, зокрема, в нашій державі. Відтак вирішили крокувати уперед і відкрито говорити до суспільства: аборт – це вбивство і гріх. З благословення Високопреосвященнішого Феодора, митрополита Мукачівського і Ужгородського, нас приєднали до сімейного відділу Мукачівської єпархії (голова – протоієрей Олександр Онисько).

– В чому полягає ідея проекту?

Ідея полягає в тому аби:

1. Застерегти від аборту, інформаційною базою та свого роду місіонерством, яке ми проводимо з учасниками, зокрема лекціями, семінарами, донесення інформації до учнів старших класів та студентів, які навчаються в коледжах та університетах.

2. Надати психологічну, моральну та духовну підтримку, якщо така ситуація вже сталася. У нас є священик і психолог, відтак обрати допомогу, яка вам ближче, до душі, ви можете зателефонувати на номер нашого проекту.

3. Допомогти при можливості речами першої необхідності для новонародженої дитини, якщо в цьому виникає потреба і від даного рішення залежить чиєсь життя. Віднедавна, у даному ракурсі, нас підтримує трудами і новостворене, при вже згаданому храмі, Сестринство Мукачівської єпархії на честь свт. Нектарія Егінського.

4. Надати молитовну підтримку. Щоп'ятниці, о 9:00, звершується молебень перед іконою Божої Матері «Скорботна про немовлят, в утробі убієнних» і жінки, що скоїли аборт, можуть принести покаяння. До слова, написати цю ікону великих розмірів, після запуску проекту, запропонував настоятель храму і головний координатор протоієрей Василій Алексій. Додатково написано ще одну ікону – на честь прп. Стиліана Пафлагонського, покровителя дітей і немовлят, які загинули в утробі матері.  

Також на території храму читається Неусипаємий Псалтир, тож ви можете подати записочку за ім'я чи сім'ю в якій є проблеми, і за вас помоляться.

Святинею храму є чудотворна ікона Божої Матері «Всецариця», від якої, по молитвах Богородиці, звершуються чудеса і яка завжди приходить на допомогу в найважчих життєвих ситуаціях.

– Як з'явилася ідея збирати предмети першої необхідності на допомогу майбутнім мамам, які відмовилися від аборту?

– Надихнула ідея однієї людини, яка придумала кидати паперові стаканчики у міні-бокси, і виграла в цьому проекті гранд. І тут виникла ідея: а чого б не створити такий бокс, аби в нього кидати все необхідне для того, аби хоч якось забезпечити перші етапи народження дитини? Адже всім зрозуміло якою великою є необхідність для матері, у якої немає коштів чи яку покинув чоловік після народження дитини, у підгузках та сумішах для харчування чи навіть порошках та серветках. Це, на перший погляд, може видатися незначним для тих, хто достатньо заробляє, але якщо враховувати, що на тиждень розхід підгузок близько однієї упаковки, ціна якої на перших етапах 350-400 грн., то на місяць виходить близько 1400-1600 гривень. Плюс, якщо купувати суміші для харчування, то це ще 350 грн. на півтора тижні, разом виходить ще більше тисячі гривень. Додатково порошок для прання, вологі серветки, присипки – ще 1 тисяча на місяць. Разом: 3500-7000 гривень.

Це не є основною з причин, чому жінка задумується над абортом, проте, у першу чергу, коли виникає кризова ситуація, вона розмірковує над тим, чи зможе забезпечити немовля хоча б такими елементарними та необхідними речами. Адже коли на утримання дитини держава виплачує 860 грн. на місяць, а першої суми вистачає лише для того, аби придбати коляску чи ліжечко, то питання стає однозначним. Чи зможе жінка утримати за ці гроші дитину? Чи вистачить коштів, щоби купити щось поїсти собі? Відповідь однозначна: ні! Тому і виникла ідея щоби на перших кроках матері-одиначки могли звернутися до нас, і бути упевнені, що наш проект підтримає їх необхідними речами, аби тільки уникнути цього небажаного вчинку.

Разом із учасниками проекту ми знаходимо кошти та добрих людей, готових підтримати нашу ідею і месседж, який ми намагаємося відправити в цей світ.

– Який масштаб такої діяльності, яка допомога надається?

– На даному етапі памперс-бокс існує не так багато часу, і стаціонарно діє на території храму Похвали Божої Матері, що в місто Ужгород. Але перше звернення було у нас від жителя с. Буштино, що на Мукачівщині, який попросив допомоги через фінансові труднощі в сім'ї і ми залюбки відгукнулися. Також було звернення до нас із міста Сваляви, що за 75 км від Ужгороду, де ми також допомогли батькові у нелегкій життєвій обставині: у нього 4 дітей і не так давно згорів дім. Тобто памперс-бокс діє стаціонарно в Ужгороді, а допомагає по області. Сподіваємось, у майбутньому, з Божою допомогою, реалізувати цю ідею й у інших містах нашої області. Над цим ми також задумувались..

– Чи є відомі вам випадки, коли майбутні мами міняли своє рішення і зберігали дитині життя?

– Був випадок, коли учасниця нашого проекту зустріла свою давню подругу, вони розговорилися і подруга поділилася, що завагітніла, і збирається на аборт, бо з хлопцем розірвали стосунки. Поговорили про різне, а прощаючись, подруга сказала: «Знаєш, я залишу дитину». Як розповідає учасниця, вони більше не бачились, але вона має велику надію, що подруга послухала своє серце.

– Що ви можете порадити жінці або дівчині, яка зараз стоїть перед вибором або вже вирішила зробити аборт?

– Не боятися народжувати, якщо питання стоїть у речах першої необхідності та фінансах – ми зробимо все, що в силах нашого проекту, аби тільки уникнути цього вчинку. Дати можливість жити дитині, яка в майбутньому стане для вас опорою та підтримкою. Можливо народиться талановитий співак чи актор, який забезпечить вам безбідне життя і старість. Або народиться лікар, який врятує тисячі інших життів. Варіантів насправді багато.

Автор: Олена Сухиніна , спеціально для Телеграм-каналу «Вітраж інформ».

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39